Аналіз власних якостей

                                           

Процес самопізнання включає в себе самоспостереження, рефлексію, самоаналіз та самооцінку. Самоспостереження – спостереження за своїми діями, вчинками, думками, почуттями. Воно є необхідною передумовою контролю особистості за власною поведінкою і діяльністю.

Здатність до самоспостереження на певному віковому етапі розвитку людини переростає в здатність до рефлексії. Рефлексія (від лат. reflexio – повертання назад, вигин, відображення) – осмислення людиною передумов, закономірностей і механізмів власної діяльності, соціального та індивідуального способу існування; самоаналіз.

У процесі самоаналізу людина стикається зі значними труднощами. Вдатися до самоаналізу як до одного з видів самодопомоги у власному розвитку – це шлях далеко не легкий. Від індивіда він вимагає великої рішучості і самодисципліни. У цьому відношенні самоаналіз не відрізняється від інших життєвих ситуацій, що сприяють особистісному зростанню, тому що людина стає сильнішою, тільки переборюючи труднощі, які стають на її шляху.

 Самооцінка – судження людини про міру наявності в неї тих чи інших якостей, властивостей порівняно з певним еталоном, зразком. Самооцінка – вияв оцінного ставлення людини до себе. Якщо на початкових стадіях самооцінювання еталоном виступають якості інших людей або оцінні судження дорослих чи норми поведінки, правила, то пізніше - еталони “внутрішні”, коли дитина вже здатна сама судити про міру наявності в неї певної якості в певний момент порівняно з тим, якою вона була раніше. На цьому грунтується здатність оцінювати себе з погляду динаміки якостей, властивостей. Самооцінка – основний структурний компонент самосвідомості особистості. Вона відіграє важливу роль у саморегулюванні поведінки і діяльності.

На завершенні нашої теми пропоную гру за посиланням.