Етика та естетика

                                                       ЗАНАТТЯ 2                                                    

                                               Аналіз власних якостей

Процес самопізнання включає в себе самоспостереження, рефлексію, самоаналіз та самооцінку. Самоспостереження – спостереження за своїми діями, вчинками, думками, почуттями. Воно є необхідною передумовою контролю особистості за власною поведінкою і діяльністю.

Здатність до самоспостереження на певному віковому етапі розвитку людини переростає в здатність до рефлексії. Рефлексія (від лат. reflexio – повертання назад, вигин, відображення) – осмислення людиною передумов, закономірностей і механізмів власної діяльності, соціального та індивідуального способу існування; самоаналіз.

У процесі самоаналізу людина стикається зі значними труднощами. Вдатися до самоаналізу як до одного з видів самодопомоги у власному розвитку – це шлях далеко не легкий. Від індивіда він вимагає великої рішучості і самодисципліни. У цьому відношенні самоаналіз не відрізняється від інших життєвих ситуацій, що сприяють особистісному зростанню, тому що людина стає сильнішою, тільки переборюючи труднощі, які стають на її шляху.

 Самооцінка – судження людини про міру наявності в неї тих чи інших якостей, властивостей порівняно з певним еталоном, зразком. Самооцінка – вияв оцінного ставлення людини до себе. Якщо на початкових стадіях самооцінювання еталоном виступають якості інших людей або оцінні судження дорослих чи норми поведінки, правила, то пізніше - еталони “внутрішні”, коли дитина вже здатна сама судити про міру наявності в неї певної якості в певний момент порівняно з тим, якою вона була раніше. На цьому грунтується здатність оцінювати себе з погляду динаміки якостей, властивостей. Самооцінка – основний структурний компонент самосвідомості особистості. Вона відіграє важливу роль у саморегулюванні поведінки і діяльності.

На завершенні нашої теми пропоную гру за посиланням. 

                                  https://learningapps.org/display?v=pupcty6w321



                                                                      ЗАНЯТТЯ 1     

                                                                   


    Значення слова «етика».

Е́тика (лат. ethica < дав.-гр. ήθική, утворене від грец. ήθος — «звичай») — наука, що вивчає мораль. Філософська дисципліна, яка вивчає мораль, суспільні норми поведінки, звичаї.


Спочатку сенсом слова етос було спільне житло і правила, породжені спільним гуртожитком, норми, об'єднуючі суспільство, подолання індивідуалізму і агресивності. У міру розвитку суспільства до цього зміста додається вивчення совісті, добра і зла, співчуття, дружби, сенсу життя, самопожертви і так далі.

Вироблені етикою поняття - милосердя, справедливість, дружба, солідарність і інші, направляють моральний розвиток соціальних інститутів і відносин.

У науці під етикою розуміють область знання, а під мораллю або моральністю - то, що вона вивчає. Термін «етика» іноді вживається також для позначення системи моральних і етичних норм певної соціальної групи.

   Значення слова «естетика».

Есте́тика (грец. αισθητικός — чуттєво пізнавальний, від aisthēta — відчутні речі та aisthanesthai — пізнавати) філософська наука, що вивчає природу (функції, загальні закони і закономірності) естетичної свідомості (діяльності людини і суспільства, буття), наука про прекрасне.

Естетика — наука про чуттєве пізнання світу.

Метою естетики є філософське вивчення мистецтва і формування критичних суджень про мистецтво. Естетика охоплює крім питань стосовно природи краси, також загальні питання щодо оцінки мистецьких предметів — що ми маємо на увазі коли говоримо, що якийсь мистецький виріб є добрим і як ми визначаємо стандарти такого судження. Об'єктивні підходи твердять, що краса чи цінність є в самому об'єкті і що самі естетичні судження є або вірними або помилковими.

Пропоную подивитись чарівний танець. Переходьте за посиланням. Гарного перегляду!



       https://www.youtube.com/watch?v=B8wwCvSQxNg

Комментариев нет:

Отправить комментарий